Внимание!

Вы пользуетесь устаревшим браузером, подвергая Ваш компьютер повышенной опасности.
Устаревший браузер может содержать ошибки и проблемы безопасности, которые позволят вирусным программам легко проникнуть на Ваш компьютер.
Чтобы использовать все возможности этого сайта и обезопасить свой компьютер, обновите браузер.
Воспользуйтесь одной из ссылок справа для обновления своего браузера.

Внимание! В Вашем браузере отключен JavaScript. Необходимо задействовать JavaScript для того, чтобы использовать все функции этого сайта. Внимание!

Бібліотека

Контакти

88009, м. Ужгород,
вул. Минайська, 38/80

тел. +38 (0312) 66-21-80

ТЕЛЕФОНИ ПРИЙМАЛЬНОЇ КОМІСІЇ:
0992089354, 0689103338

e-mail: uzhgorodkkm@gmail.com

Історія

 Наша історія

      Історія еволюції людства вчить: лише на високому культурному підйомі процвітають цивілізації й народи. Культура незримою силою формує національну спільноту, робить націю неповторною, несхожою ні на одну у світі. Під впливом культури людина стає особистістю.

         Приємно усвідомлювати, що наш навчальний заклад долучається до величної місії – творити прекрасне, адже пісня і танок, слово і музика були і є оберегами історичної пам’яті, виразниками національної культури.

         Завдячуючи невтомній праці не одного покоління нашого колективу, нині Ужгородський коледж культури і мистецтв знана і глибоко шанована установа, має багато прихильників і заслужений авторитет.

Підготовка студентів здійснюється за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст та за першим (бакалаврським) рівнем.

         А починалося все непросто. Важкі повоєнні часи, кругом бідність, розруха. Та культура як і економіка набирали швидких обертів. Повсюди створювались різні колективи художньої самодіяльності. Постало питання про створення державних клубів і бібліотек, а це, в свою чергу, потребувало кваліфікованих спеціалістів.

         Відповідно до постанови директивних органів №1287 від 24 липня 1946 року «Про організацію в м. Мукачеві Закарпатської області технікуму по підготовці працівників культурно-освітніх установ» та наказу Комітету у справах культосвітніх установ при Раді Міністрів України від 9 серпня 1946 року за № 943 в Закарпатській області відкривають технікум підготовки культосвітніх працівників з базою в місті Хуст.

         Було надзвичайно важко. Навчальний процес розпочався аж 5 квітня 1947 року в Хустській школі №3 за адресою: вулиця 24 Жовтня,58, яку згодом передали в/ч 74212. Своє приміщення технікум одержав трохи пізніше. Це була будівля в центрі міста, де на одному поверсі був окружний суд, на іншому казарма, звідки щойно вибралися військові. Самі учні впорядкували приміщення, повиносили сміття, мили підлогу тощо. Події розгорталися стрімко. Для студентів було виготовлено прості меблі – столи, табуретки, лавиці, збиті з дощок. Всі ці меблі з майстерні через весь центр міста переносили самі учні. Таке поняття, як гуртожиток навіть не розглядалося. Дівчата жили у бідненькому приміщенні навпроти ресторану «Верховина», а хлопці в будівлі без фундаменту, де раніше був звичайний хлів. Щодо матеріальної сторони студентів. Зі спогадів випускниці першого випуску Хустського технікуму Ганни Довгій дізнаємось: «Студенти виживали, як могли. Варили суп на цеглинах у дворі з горохової муки, яку отримали на талони. Хліб на талони викупили, посипали сіллю і так їли. Про одяг згадувати важко. На першому курсі, як кращій учениці, вирішили мені купити взуття. Пішли з учителькою в магазин, де ще щось залишилося трофейного. Кажуть мені вибирай, а там лише чоловіче взуття. Я і вибрала. На кілька розмірів більші чоловічі черевики, в них і ходила. А вчитель фізкультури подарував кофту, бо добре бігала. Так і одягалась».

         За планом прийому 1946-1947 навчального року передбачалося 120 учнів, а через відсутність необхідних приміщень змогла приступити до навчання лиш одна академічна група бібліотекарів у складі 36 чоловік. Навчально-виховний процес у перші роки здійснювали десять викладачів.

         Через рік відповідно до «Положення про заочні відділи технікуму підготовки культосвітніх працівників» та наказу Комітету в справах культосвітніх установ при Раді Міністрів УРСР від 23 червня 1948 року відкривають заочний відділ у складі бібліотечної і клубної спеціальностей. На бібліотечний відділ зараховано 40, а на клубний – 24 студенти. Створено дві предметно-методичні комісії: загальноосвітніх і спеціальних предметів (клубна та бібліотечна справа).

         Знаменним став 1961 рік, коли навчальний заклад почав готувати й фахівців хорового диригування та гри на народних інструментах. Саме в цьому році постановою колегії Міністерства культури України Хустський технікум підготовки культосвітніх працівників перейменовано на культурно-освітнє училище.

Незважаючи на труднощі та проблеми, скромні можливості держави невтомно й наполегливо, самовіддано й з повною віддачею працювали ті, хто стояв на самому початку нашої історії. З великою вдячністю і шаною називаємо їхні імена. В першу чергу це директори: Іван Миколайович Медведенко (1947-1950рр.), Андрій Федорович Котляр (1950-1958 рр.), Данило Гаврилович Савченко (1958 – 1969 рр.), Кирило Іванович Паранич (1969-1985 рр.), Михайло Миколайович Митровка (1985-1911рр.), заступники директорів з навчально-виховної роботи: Іван Микитович Кучеренко (1947-1948 рр.), Данило Гаврилович Савченко (1948-1958 рр.), Семен Леонідович Шехтмейстер (1958-1983 рр.), Михайло Сергійович Петрушевський (1983-2011 рр.).

         Високе служіння українській культурі і мистецтву, творчий пошук, самовідданість і подвижництво – ось що властиво невеликому на той час педагогічному колективу: Петрові Якуненку, Марії Макаровій, Юлїї та Івану Залязам.

         Не менший вклад у подальшу підготовку спеціалістів внесли їхні наступники – висококваліфіковані педагоги: народний артист Російської Федерації Володимир Красноярцев, заслужені працівники культури України Всеволод Майданний та Володимир Лихачевський, Віктор Чаусов, Іван Євчак, Микола Фенцик, Михайло Гичка, Василь Андрійцьо, Сергій Гержик, Василь Ларивон, Юлія Райс, Роман Гольденберг, Іван Скиба, Наталія Гармаш, Іван Ковальчук, Ірина Сакалош, Михайло Фляшко, Блажек Фляшко, Агнеса та Роман Войтчуки, Василина Грицак, Дмитро та Галина Хайнаси, Федір Могіш, Марта та Іван Липчей, Борис Петровицький, Емма Пальчей, Яків Дарвай, Ганна та Йосип Черевко, Іван Юрчак, Василь Чорей, Ольга та Станіслав Бутенки,  Світлана Пинзеник, Людмила Петрушевська, Надія Будз, Марія та Михайло Заєць, Олександр Порада, Людмила та Олександр Ухачі, Людмила Кребс, Валентин та Ганна Дудка, Валентина та Михайло Вігули, Ольга Лемак, Ярослава Рендер, Мирослава Лихтей, Надія Неймет, Людмила Величко, Марія Гомоляк, Ольга Новак, Михайло Микулець та багато інших спеціалістів-професіоналів. Всі вони були не просто педагоги, а творчі високоінтелігентні творчі особистості. Своєю відданістю справі вони вписали в багаторічний літопис коледжу незабутні сторінки.

         Їхню справу з честю і гідністю продовжили викладачі Ужгородського культурно-освітнього училища, оскільки відповідно до рішення №142 від 30.05.1985 року Закарпатської обласної ради народних депутатів навчальний заклад було переміщено з м. Хуст в м. Ужгород. Спеціально для училища були збудовані сучасний корпус та гуртожиток.

         Через п’ять років наказом №342 від 02.11.1990 року Міністерства культури УРСР культурно-освітнє училище перейменовано в Ужгородське училище культури, а в 2007 році 02 серпня за рішенням сесії Закарпатської обласної ради №328 – реорганізовано в Ужгородський коледж культури і мистецтв.

         З переміщенням навчального закладу в обласний центр розпочалась нова сторінка нашої історії, яка датується 1 липнем 1985 року. До переведеного з Хуста педагогічного колективу влилося понад 70 новоприйнятих фахівців – здібних музикантів, досвідчених викладачів спеціальних, суспільних та загальноосвітніх дисциплін. Традиції славних попередників тут активно підтримуються і збагачуються.

         Очолив навчальний заклад Михайло Митровка. Можна багато говорити мовою цифр і фактів на адресу коледжу за роки його керування. Та головне не в цьому, а в тій благородній справі, якій він присвятив усе своє життя – розвитку культури рідного краю, процвітанню закладу. Досить пригадати початок 90-х років. Через важку економічну кризу доводилося коледжу самотужки виходити зі скрутного становища й боротися за самозбереження. Та він, разом з колективом,  не втрачаючи надії, віри, ініціативи, творчого запалу  гідно відстоював, оберігав, примножував дорогоцінний набуток і честь навчального закладу.

         Великий внесок у розвиток коледжу доклав Михайло Петрушевський, який упродовж 27 років був незмінним заступником директора з навчальної роботи. Його скрупульозність, чіткість в роботі, знання своєї справи свідчили про високий професіоналізм. Його почесне покликання – віддано служити освіті, культурі, мистецтву. Обоє керівників вміло поєднували адміністративну і творчу діяльність. Їхня невтомна працелюбність завжди слугувала прикладом для молодшої когорти викладачів.

         Велика заслуга у розбудові культурного життя краю належить підрозділу коледжу – обласним курсам підвищення кваліфікації працівників культури, який створено у 2004 році. Щороку тут підвищують кваліфікацію близько 300 слухачів. Тривалий час підрозділ очолював Василь Кручаниця, згодом Роман Філяк, Віталій Апшай. Сьогодні керує курсами Наталія Корінець. Завдяки її організаторським здібностям та вмілому підході до планування, заняття проходять цікаво, насичено. Частими гостями є відомі люди краю, проводяться майстер-класи.

         Закарпаття є надзвичайно цікавим етнографічним краєм. Тут проживає близько 100 національностей. З метою підтримки і розвитку культурного розмаїття національних меншин у 1990 році в училищі створюється група з угорською мовою навчання, яка забезпечує угорськомовне населення спеціалістами культурно-дозвіллєвої сфери.

         2011 рік – зміна керівництва. Організаторсько-творча робота не припиняється ні на хвилину, змінюється тільки тактика, шляхи вирішення поставлених завдань. Посаду директора обіймає Наталія Шетеля. За її керування навчальним закладом відбулося чимало приємних змін. Пожвавився навчально-виховний процес, відчутно зміцніла матеріально-технічна база коледжу, суттєво побільшало перемог творчих колективів (кількість яких значно збільшилась) та індивідуальних виконавців на обласних, всеукраїнських і навіть міжнародних конкурсах, дитячо-юнацьких та молодіжних мистецьких конкурсах-фестивалях. Кипуча енергія та ентузіазм керівника коледжу захоплюють і викликають щиру повагу усіх, кому доводиться співпрацювати з нею. Вона спрямовує діяльність коледжу на сучасну конкурентоздатну культуру, звернену до майбутнього, але укорінену в могутні традиції.

         Пліч-о-пліч з директором з неменшим ентузіазмом працює заступник директора з навчальної роботи Оксана Телеп. У час різноманітних інноваційних нововведень в галузях освіти, масової культури вона вміло запроваджує новітні педагогічні технології, є ініціатором модернізації навчального процесу. Слід зазначити, що і Наталія Шетеля, і Оксана Телеп у свій час закінчили цей навчальний заклад.

         Коледж має чудові творчі колективи, які постійно приймають участь майже у всіх просвітницьких заходах, що проводяться в місті та області.

Сьогодні освітній процес забезпечують п’ять спеціальностей: «Музичне мистецтво», «Менеджмент соціокультурної діяльності», «Сценічне мистецтво», «Хореографія», «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». В коледжі працює понад 100 педагогічних працівників з великим досвідом і любов’ю до своєї професії, серед яких 2 – доктора наук, 1 – професор, 6 – доценти, 12 – кандидати наук, 9 викладачів мають почесне звання «Заслужений працівник культури України», 2 викладачів – почесне звання «Заслужений артист України», 1 – нагороджені відзнакою «Відмінник освіти України», 35 – мають педагогічне звання «викладач-методист», 76 – викладачі вищої категорії. 18 педагогічних працівників є пошукувачами.

Серед викладачів та співробітників коледжу є його випускники: заслужені працівники культури України Наталія Шетеля, Михайло Шютів та Єлизавета Сівак, Іван Микита, Марія Гомоляк, Марія Стойка, Ярослава Митровка, Оксана Телеп, Марія Поцко, Оксана Шип, Михайло Микулець, Оксана Хижун, Іван Вархол, Елеонора Лукеча, Тетяна Касинець, Марія Апшай, Єлизавета Баб’як. Усі вони працюють творчо, віддаючи студентам свої знання, досвід, душевне тепло.

В авангарді колективу стоять наші ветерани, які понад 40 років присвятили коледжу, це: Світлана Алексишинець, Людмила Ухач, Лариса Ерфан. Викликає глибоку повагу їх наполеглива, самовіддана і безкорислива праця на благо коледжу, його самобутності, духовності, традицій.

За роки існування коледжу з його стін вийшло близько десяти тисяч спеціалістів. Гордістю коледжу є випускники, які відданим служінням культурі, мистецтву, освіті, науці стали народними артистами України, заслуженими артистами України, заслуженими  працівниками культури України, докторами  наук тощо. Вони завжди там, де потрібна висока майстерність і духовність, без яких культура взагалі немислима.

Напруженим творчим життям живе коледж сьогодні. До послуг викладацько-студентського складу сучасні просторі приміщення, які належним чином обладнані, серед них комп’ютерні класи, спортивна зала з роздягальнею та душовими кабінками, бібліотека з читальною залою, обладнаною комп’ютерами, актова зала, театральна зала, 5 танцювальних залів, 35 класів для індивідуальних занять, студія звукозапису. Коледж підключений до Всесвітньої мережі Інтернет. Кабінети обладнані відповідними меблями, музичними інструментами, забезпечені науковою та методичною літературою. Творчі колективи забезпечені сценічними костюмами. Поряд з навчальним корпусом – сучасний оновлений гуртожиток на 265 місць

Нині навчаються 319 студент на денній та заочній формах навчання.

За роки роботи було по-різному, але незважаючи на все, з висоти пережитих років, можна констатувати, що Ужгородський коледж культури і мистецтв вистояв у різних життєвих перипетіях, зміцнів й збагатився величезним досвідом усіх, хто був причетний до творення його історії і не заради матеріальної винагороди, а з щирої любові до мистецтва, культури, невмирущих традицій. Він поправу заслуговує доброго слова за титанічну працю всього колективу від самих його витоків  і вдячності від людей за те, що дарує можливість спілкуватися з дивовижним світом краси мистецтва, яке по крупинкам розносить по світу велика плеяда його випускників.

Попереду нова сторінка славного літопису. Саме час підсумувати та оцінити зроблене, визначити перспективи на майбутнє, осмислити значимість підготовки висококваліфікованих фахівців в ім’я культури, в ім’я України. Vivat, Тобі, Коледже!